У ті далекі часи, коли дерева були великими, а комп'ютерні ігри, навпаки - маленькими, "в народі" існувало всього дві жанрові класифікації гейм-проектів. Розрізняли "стрілялки" (вони ж екшени) і "дії" (по-науковому - аркади). Дітлахи обожнювали обидва різновиди іграшок і з захопленням накидалися на ті схематичні і одноманітні зразки, на які ми зараз можемо дивитися тільки з ностальгічним розчуленням. 

При зіткненні з Crazy Chicken: Atlantis , виникає чітке відчуття попадання в минуле. Здається, перед нами справжня "бродилка" епохи дев'яностих, з типовою мультяшної графікою, що висять над головою монетками-кристалами для колекціонування і, природно, повною відсутністю осудного сюжету. Тому і почуття аркада викликає досить суперечливі: з одного боку, приємно знову відчути себе дитиною. З іншого - важко повірити в те, що цей антикваріат створений і випущений нашими сучасниками.

Добре висимо!

І навіщо нам та Атлантида? 

Якщо наївні геймери придбали диск з грою в надії побачити, як підприємливий курча шукає і знаходить Атлантиду, то їх чекає жорстоке розчарування. Від сюжету нам залишили ріжки та ніжки: надруковану розмитим шрифтом табличку з текстом, на якому викладається передісторія попадання нашого "петухоподобного" героя в умови подальшого просування. До ігрового процесу назву і "офіційно" заявлений антураж мають стільки ж відносини, скільки пінгвіни до Арктиці. 

Власне, геймплей гранично простий, навіть для аркади. Курча в великий ковбойському капелюсі бігає, стрибає, плаває і навіть майже літає з платформи на платформу, паралельно відстрілюючись від ворогів і збираючи різноманітні бонуси, що висять в повітрі, а також що лежать на землі або під водою. Всі типові атрибути "дії" тут присутні в повному обсязі. З нестандартного, мабуть, можна відзначити тільки таймер. У нашого героя є чотири життя, на кожну з яких відводиться певний проміжок часу. Якщо ми не встигли пройти рівень до закінчення терміну - віднімається життя, а курча відкидається назад, або до самого початку, або до автоматично збереженої точці.

Світовий заплив на глибину. Лідирує курча Курча.

Сенс збирання монеток, кристалів і інших радощів життя, як завжди, не зрозуміле. Якщо з патронами і гранатами все більш-менш зрозуміло (треба ж з ворогами як-небудь розбиратися), то різноманітні цінності традиційно не приносять користі. Геймплей абсолютно одноманітний, навіть монстри від рівня до рівня відрізняються дуже мало. В основному, ми боремося з істотами-рослинами, цілком доброзичливими на вигляд, але підступними по суті своїй.

Що це зелене? Господа, гра ж дитяча! Просто кристал.

Курка - не птах

Управління - наріжний камінь будь-якої аркади - зручністю не відрізняється. Наш підопічний не вміє пересуватися акуратно. Мабуть, не відбулися польотні амбіції заважають. Щоб посунути курку в капелюсі на один крок вправо або вліво, доведеться зробити вісім рухів, перш ніж герой займе відповідну позицію. У ситуації, коли доводиться мати справу з точковими націлювання на об'єкт (щоб потрапити на звисає зверху канат, наприклад), така розмашистість, м'яко кажучи, напружує. 

Графіка цілком відповідає іншим характеристикам гри. Чи то розробники свідомо вирішили зробити таку собі стилізацію під ретро, то чи саме так вийшло, але статичні задники, практично незмінні від рівня до рівня, мінімум текстур і необ'ємні предмети змушують нас знову згадати дитинство з "бродилками". Фігурка нашого героя при цьому, чомусь, виглядає тривимірної. В якості компенсації, чи що?

В процесі відстрілу.

Загалом, Crazy Chicken: Atlantis - дуже мила дитяча іграшка епохи дев'яностих. Чому її випустили в 2008-му році - загадка. На жаль, як сучасного проекту аркада абсолютно не витримує критики. Але як ностальгічне нагадування про роки нашої юності далекої зійде цілком. 

Плюси: забавний головний герой; спогади про дев'яностих. 
Мінуси: зараз, на жаль, не дев'яності.